Олександр Леонідович Чижевський - російський вчений, засновник космічної біології (першим відкрив фактичний вплив Сонця на життя на Землі), соціолог, математик, фізіолога поет, художник, музикант, дійсний член 18-ти академій світу. Олександр Леонідович був людиною надзвичайно і всебічно обдарованою. У 1939 році його висували на Нобелівську премію, але вчений відмовився «з етичних міркувань».
Народився у дворянській сім’ї. Батько – генерал, учасник Першої світової війни, любив часто повторювати синові: «Ти можеш досягти чогось у цьому житті лише завдяки важкій повсякденній праці і навчанню». Хлопчик дослухався до його порад. Він цікавився всім: музикою, танцями, іноземними мовами, літературою (у будинку була величезна бібліотека), але особливе захоплення у нього викликали атласи та карти зоряного неба. Згодом він скаже про себе: «Основний принцип мого життя – жодного дня без продуктивної праці». У 1917 він закінчує Московський археологічний інститут і одразу ж починає слухати лекції з математики, фізики, хімії в Московському університеті, Комерційному інституті та Університеті ім. Шанявського. Встигає видати збірку поезій, на яку звернули увагу Валерій Брюсов та Олексій Толстой.
У 21 рік Чижевський стає доктором наук, у 24 – професором Московського археологічного інституту. Серед його найвідоміших праць «Физические факторы исторического процесса» та «Земное эхо солнечных бурь». До Чижевського приходить визнання. Він очолює Центральну науково-дослідну лабораторію, у 1939 його обирають почесним президентом Першого міжнародного конгресу з біології, фізики і космічної біології, що відбувався в Нью-Йорку (там Чижевського назвали «Леонардо да Вінчі XX століття»). Але хмари над головою вченого почали збиратися ще в 1935: у пресі (не де-небудь, а в «Правді») з’явилася розгромна стаття під промовистим заголовком «Ворог під маскою вченого», на нього почали писати брудні пасквілі, доноси… Арештували професора Чижевського у 1942 році. Розстріл замінили концтабором. «Холод в камере, ветер дует насквозь. Жутко дрогнем. Кипятку не дают», - писав учений у січні 1943 року. Потім були довгі роки заслання в Караганді, і лише після смерті «вождя народів» – звільнення. У Караганді він спочатку заробляв на життя тим, що виготовляв килимки з клейонки (їх вішали над ліжком). Сам робив і сам продавав. Стояв на базарі за будь-якої погоди. Вже після звільнення працював у місцевому науково-дослідному інституті. В 1958 Чижевський повернувся в Москву. Важко хворів, але встиг закінчити свої головні праці: «Структурный анализ движущейся крови» та «Аэроионификация в народном хозяйстве».
Немає коментарів:
Дописати коментар